Житомирська область
Online Translate
Рубрики
Банери

Интернет реклама УБС
Статистика сайта


Відвідувачі за останні 24 години















Їх успіх — це бажання, помножені на можливості

ТОВ «Сервіс-Агро», яке розташоване на орендованих землях у Івниці, член асоціації виробників молока в Україні, за день здає на переробні підприємства більше половини від загальної кількості надоєного в районі молока. Про напружені будні підприємства, сміливі і завидні плани на майбутнє напередодні професійного свята аграріїв наш кореспондент дізналася з розмови із директором А. В. Дідківським.
— Андрію Валерійовичу, читачам буде цікаво дізнатися про етапи становлення підприємства, його спеціалізацію і перші кроки до успіху.
— Успіху як такого, звісно, що на початку не було. Хоч молоді за віком наші інвестори були не проти мати його одразу. Підсумки господарювання у перший рік ентузіазму не додали, але й бажання не відбили — ми вирішили спільно й дружно йти вперед. Поки що без прибутку. Так було й на другий рік. Реконструкція приміщень, закупівля поголів’я, техніки, пошук порядних партнерів-переробників. Знову витрати — до дивідендів було ще далеко. Але вже в цьому році ми будемо мати прибуток. В яких би умовах не працювали, кошти на реконструкцію і розвиток інфраструктури знаходимо завжди. Тільки за 10 місяців цього року на придбання техніки витратили майже 800 тисяч гривень.
— Давайте конкретніше простежимо шлях трирічного розвитку вашого підприємства. Отже, з яких надоїв починали і чого досягли зараз?
— Перший рік ми одержували по 4000 кілограмів молока від корови (порода в нас червоно-ряба). На другий — 6000 кілограмів, на кінець нинішнього буде 7500. Дійної череди в нас 700 голів. Спочатку нетелів закупляли, а зараз відтворюємо стадо своїм молодняком від найпродуктивніших корів. Взагалі в нас 3000 голів ВРХ, молодняк на відгодівлі доводимо до високовагових категорій. Господарюємо за новими технологіями. В нас безприв’язне утримання корів, доїння «ялинкове» (переважно) і молокопровідне, однотипна годівля всього поголів’я (стадо не випасається). Ще маємо свинопоголів’я. Від худоби залишається багато переїдів, якими охоче смакують вівці, яких теж тримаємо.
— А основний то прибуток від молока. То чи не доречніше збільшити дійне стадо?
— Більш як півтори тисяч голів ми в даний час утримувати не можемо. Самі розумієте — в нас орендовані землі. Скільки можемо виростити на них кормових культур, на те й розраховуємо. Шукаємо внутрішні резерви, співпрацюємо з науковцями-аграріями Житомира й Білої Церкви. До речі, студенти Житомирського агроекологічного університету охоче проходять у нас виробничу практику. З кожним роком ми все більше робимо ставку на виробництво високоякісної продукції, відслідковуємо моніторинги цін на неї. Потім зважуємо — кому вигідніше продати молоко. В нас є переробник, який вже наприкінці року платитиме нам до 5 грн. за кілограм продукції. У нього свої вимоги, до яких ми ставимося з розумінням. Насамперед треба якнайшвидше пройти атестацію на статус господарства, що виробляє сировину для дитячого харчування. Вже проведено відбір грунтів і відправлено проби на аналіз, який підтвердить придатність (чи ні) наших орендованих земель для вирощування екологічно чистих кормових культур.
— Якщо вже про землю, Андрію Валерійовичу, то розкажіть про співпрацю з орендодавцями. Непорозумінь між вами не буває?
— Я б не сказав. Здається, людей ми увагою не обділяємо. Торік платили на кожен пай по 1260 гривень, в цьому році з врахуванням державної поправки до коефіцієнту — 2213. Стандартів не дотримуємось — хто що забажає: кому гроші, кому зерно. Навіть молодняк птиці привозимо навесні — люди задоволені. В цьому році побільшало бажаючих здати нам в оренду свої пайові наділи, вірніше, правонаступники переукладають з нами договори. Добровільне взяття в оренду земель, навіть ферм від фізичних і юридичних осіб ми тільки вітаємо і діємо лише в рамках закону. Приділяючи належну увагу і рослинництву, і тваринництву, хочемо побудувати відгодівельний корпус на 5000 голів ВРХ.
— За здобутками підприємства стоять люди. Пам’ятаю, був час, коли мали проблеми з кадрами — шукали доярок поза межами села.
— Уже не шукаємо. Половина працівників доїжджає, навіть з інших областей, половина місцеві. Житлом забезпечуємо. Приїжджі працюють вахтовим методом. Самі розумієте, що якби ми платили скільки-небудь, люди не добиралися б до нас за сотні кілометрів. Ядро колективу — спеціалісти. Середній вік — 30 років. Вісімдесят відсотків з них працювали чи стажувалися за кордоном. Ми команда однодумців-ентузіастів, готові підтримати і розвинути розумну ідею, налагодити і контролювати виробничий процес. Основна риса кожного — відповідальність. Це я можу з повним правом сказати про головного технолога, кандидата сільськогосподарських наук Станіслава Тимчака, головного ветлікаря Андрія Возника, головного агронома Євгена Мацика, головного інженера Володимира Коваля. Всього в нас у весняно-літній період працює десь 140 чоловік, а в осінньо-зимовий — 50. Особливого навантаження робітники не відчувають — основні виробничі процеси механізовано й автоматизовано. Старанні в роботі доярки Анжела Шелепйонок, Тетяна Рудницька, телятниці Тетяна Стенічева і Людмила Яцик, доглядачка Тетяна Шестопалова.
— На закінчення скажіть, будь ласка, Івниця вже відчула присутність у селі господарів-виробничників? Якось допомагаєте громаді?
— Не відмовляємо, коли звертаються чи то сільська рада, чи школа. Ми чуємо громаду. По можливості й надалі будемо допомагати їй.
— Через скільки років сподіваєтеся закінчити реконструкцію, щоб ваше господарство стало в ряд найсучасніших на Україні?
— Думаю, через три роки будемо мати те, що хочемо.
— Хай Вам щастить, адже успіх — це бажання, помножені на можливості.

Інтерв’ю вела Лідія Наконечна

Банери

Интернет реклама УБС