Житомирська область
Online Translate
Банери

Интернет реклама УБС
Статистика сайта
Відвідувачі за останні 24 години


 
Маркет Будівельний Дім

Медична етика і Андрушівка

Під етикою розуміють науку про суть, закони виникнення, розвиток і функції моралі, про відносини між людьми і обов’язки, які випливають з цих відносин. Вперше термін «етика» застосував Арістотель, який розумів її як філософію моральної поведінки людей.
Медична етика вийшла з надр загальної етики і її слід розглядати як специфічний прояв загальної етики. Медична етика — це вчення про роль моральних засад у діяльності, медичних працівників, про їх високогуманне ставлення до людини як необхідну умову успішного лікування хворого.
Суть можна викласти такими словами: «До хворого треба ставитись так, як ти хотів би, щоб ставились до тебе».
Після закінчення вищих медичних навчальних закладів молоді лікарі дають клятву Гіппократа. Клятва вимагає від лікаря бути завжди готовим надати медичну допомогу хворому. В медичних училищах випускники дають Урочисту обіцянку, яка певною мірою відображає зміст присяги лікаря.
До питань етики належать також і медичні помилки, які слід відрізняти від злочинних дій, що караються законом. Професійні помилки можуть бути пов’язані з недостатнім рівнем знань, відсутністю досвіду, недосконалими методами дослідження.
Щороку чимало інституцій проводять в Україні дослідження порушень прав людини в державних установах, і незмінно медичні заклади входять у першу п’ятірку порушників. У 2007 р. АЦ «Соціоконсалтинг» провів соціологічне дослідження «Вивчення громадської думки як інструмент моніторингу дотримання прав пацієнтів в Україні» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Результати опитування показали, що більшість опитаних вважає систему охорони здоров’я України небезпечною (63%). 80% респондентів вважають, що за останні 5 років ситуація в системі охорони здоров’я не змінилася або погіршилася. Причини: низька поінформованість населення України про права пацієнтів, фінансові проблеми медичної галузі, недосконале законодавство.

Проблема — в нашій пасивності.

— Чи відомі Вам випадки успішного відстоювання громадянами своїх прав в Україні?

Не менш типові приклади індивідуального порядку. Більшість із них є похідними від нехтування нормою статті 28 Конституції — «кожен має право на повагу до його гідності». Це стосується спілкування громадян як з представниками органів управління, так і правоохоронних структур.

Так, мені відомі випадки успішного відстоювання громадянами своїх прав. На жаль, це швидше винятки, ніж типові випадки. Як правило, їм допомагали висококваліфіковані (і — високооплачувані) адвокати. Іноді — рідко — їм допомагали так звані правозахисники. Надзвичайно рідкісні випадки, коли самі громадяни України, озброївшись терпінням і правовими знаннями (а не емоціями), добивалися конкретної справедливості. На жаль, реальне перетворення подібних випадків захисту себе самого на масштабне явище сьогодні неможливе. Причина очевидна — радянські люди, котрі мешкають у пострадянських умовах, просто не розуміють, що саме вони повинні навчитися відстоювати свої права.. У переважній більшості випадків радянська людина, не бажаючи сама включатися до процесу відстоювання справедливості, шукає якогось академіка Сахарова, який, відкинувши всі свої особисті і професійні справи, повинен захищати такого-то… Проблема — в радянській ментальності, тобто в ментальності раба.
Я можу навести приклад: в Америці вчитель третього-четвертого класу веде своїх учнів до суду, щоб вони спостерігали за судовим процесом. Таким чином, дитина сама засвоює певні звички, знання, які в умовах самого уроку в школі неможливо передати. Скільки, для прикладу, наших дітей знає, що ніхто з дорослих не має права вимагати, щоб дитина показала, що знаходиться в її кишені? В Америці це знає кожний учень. Це речі, які закладаються в менталітет у ранньому віці, — і вони відбиваються на поведінці дорослої особи.
Держава рахуватиметься з нами лише тоді, коли ми навчимо її рахуватися з нами.
Безсумнівно, соціальні права. Але й тут проблема полягає не в прямому зловмисництві держави, а, швидше, в пасивності наших громадян, які не вміють і не бажають пристосовуватися до реалій нової країни.

Ми маємо такі порушення прав пацієнтів де не винятком є і Андрушівка.

Але в реалії ми маємо таку поведінку медичних працівників, де ми боїмося сказати слово всуперечь лікаря. Неповага до пацієнта в нашій лікарні, та ганебне ставлення в деяких випадках дивує обласних лікарів. Лікарі встановлюють такі порядки, в якій Конституція може заздрити. Наприклад:
— працівник мед.закладу може приймати тих кого за хоче без черги;
— мед. працівники мають право нахабно йти до любого лікаря без черги.
— час прийому або відказ, лікар встановлює сам і без належної відповіді його діям.
Прикладів багато і завжди це сходить з рук. Доки ми не будимо відстоювати свої права.

Задайте собі питання чи подобається вам те що коли ви йдете наприклад до стоматолога чи офтальмолога вам відразу ж в реестратурі відмовляють доки не пройдете ФЛЮОРОГРАФІЮ. А чи знаєте ви те що ви неповинні на прикази реестратури це робити. Коли я почав розслідувати чому так відбувається, це дратувало і дивувало працівників які мають відношення до флюорографії. Вам починають пояснювати про єпідемію на Житомирщині і про те як це небезпечно захворіти на туберкульоз і т.д. Але коли запросити данні про епідеміологічний стан в Житомирській області то неменьше здивування буде із зустрічним – А хто Ви, і навіщо вам?
Тому що при епідемії є дії якіх чомусь у нас невидно, тобто єпідемія є для вас(на словах) — але її немає насправді …
Насам кінець хочу лише дати приклад відмови (Заяви) від флюорографії, де незакликаю вас відмовитись від цієї услуги, а для впевненості того що вас примушують незаконно виконувати чиїсь вказівки є порушенням.

Заява про відмову від Флюорографії

На основі законів
Я_______________________заявляю про відмову від впливу іонізуючих випромінювань (тобто флюорографії), зважаючи на:
Про добровільність медичного втручання:
Цивільний кодекс України:
Ст.281 3. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою.
Ст.284. 3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.
4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.
Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”:
Ст.42 Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони … застосовуються за згодою інформованого про їх можливі шкідливі наслідки пацієнта
Конвенція про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину):
Ст.5 Будь-яке втручання у сферу здоров’я може здійснюватися тільки після добровільної та свідомої згоди на нього відповідної особи. Відповідна особа у будь-який час може безперешкодно відкликати свою згоду.
Пацієнт має право відмовитися від медичного втручання, пов’язаного з його опроміненням.
Захист людини від впливу іонізуючих випромінювань
Стаття 17. Забезпечення захисту людини під час лікування та здійснення медичної діагностики
Використання у медичній практиці будь-яких джерел іонізуючого випромінювання повинно здійснюватися з обов’язковим застосуванням засобів індивідуального захисту та контролю доз опромінення пацієнтів.
Дози опромінення пацієнтів під час лікування та здійснення медичної діагностики повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо для діагностичних або лікувальних цілей та не перевищувати затверджених в установленому порядку норм.
Доза опромінення, отримана пацієнтом при медичному втручанні, повинна реєструватися, а інформація щодо дози опромінення повинна зберігатися в архівах медичних установ протягом 50 років, а по закінченні зазначеного строку передаватися до Національного архівного фонду.
Пацієнту надається на його вимогу повна інформація про очікувану чи отриману ним дозу опромінення та про можливі його наслідки.
Користуючись правом- Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”:
Ст.6 Кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає: … е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я і здоров’я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь;
та неможливим наданням мені повної інформації зазначеної статті 17., маю право відмовитися від флюорографії.
А також:
Даний вид діагностики (флюорографія) застосовується лише тоді, коли немає альтернативних і є чіткі клінічні прояви захворювання, у даному випадку туберкульозу. Лікар, що відправляє на рентген, повинний пояснити доцільність такого рішення, знати усе про здоров’я пацієнта, що відправляється, дозу опромінення. У противному випадку маю право на відмову, без вагомих причин.
Якщо в відсутні клінічні ознаки туберкульозної інтоксикації, а саме: немає періодичного підвищення і зниження температури тіла, немає погіршення апетиту, відсутні нейровегетативних розлад (підвищена нервова збудливість або її гноблення, головні болі, тахікардія), пітливість, немає збільшення лімфатичних вузлів, печінки, селезінки, зупинки фізіологічного збільшення або дефіциту маси тіла, то чинним законодавством не передбачені додаткові огляди фахівцями, не передбачена здача додаткових аналізів і проходження додаткових процедур і т.д.
Таким чином я не є хворий туберкульозом, і, відповідно до приведених статей здійснення медичної діагностики (флюорографія) є добровільним, та відмовлення від неї не спричиняє ніяких наслідків.

а) ст.19 Загальної Декларації Прав Людини (Кожна людина має право на волю переконань)
б) ст. 43 (про згоду на медичне втручання) «Основ законодавства України про охорону здоров’я»;
Нагадую Вам, що інформація про факт цієї заяви стосується стану здоров’я громадянина, тому є лікарською таємницею і не підлягає розголошенню, згідно законодавства України.
Цивільний кодекс України:
Ст.286 1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.
3. Фізична особа зобов’язана утримуватися від поширення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків або з інших джерел.
Закон України „Основи законодавства України про охорону здоров’я”:
Ст.40 Медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
Закон України „Про інформацію”:
Ст.46 Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці.

…………………………<Підпис>

Андрій Никодюк,
м.Андрушівка

Банери

Интернет реклама УБС
website 8 из 10 на основе 78 оценок. 28 пользовательских отзывов.